Криміналу не місце у владі: чому Україні потрібні депутати з чистою репутацією, а не «авторитети»
Україна вже не раз доводила: держава, яка воює за власну свободу, не може дозволити криміналу проникати у владу. Саме тому спроби окремих одіозних персонажів використати місцеві ради як «дах» для старих схем викликають жорстку реакцію суспільства та медіа.
Історія навколо можливого депутатства Володимира Загурського в Чернівецькій міській раді — це не локальний скандал, а лакмусовий папірець, що показує, наскільки далеко Україна готова зайти в очищенні влади від спадщини 90-х.
Депутатський мандат як інструмент впливу — застаріла схема
Для кримінальних угруповань пострадянського типу мандат завжди був не служінням громаді, а:
– захистом від правоохоронних органів;
– способом легалізації тіньового капіталу;
– доступом до землі, забудови та бюджетних коштів.
Саме тому суспільство насторожено реагує, коли у політику намагаються зайти люди з токсичним минулим і сумнівною репутацією. Україна заплатила надто високу ціну, щоб знову закривати на це очі.
Чернівці — не територія компромісів із минулим
Чернівці — європейське місто з активним громадянським суспільством. І сьогодні воно, як і вся Україна, стоїть перед вибором:
– прозора, підзвітна влада;
– або реванш кримінально-олігархічної моделі.
Місцеві ради — це фундамент держави. Якщо туди заходять люди, пов’язані з тіньовими схемами, держава руйнується зсередини, без жодного пострілу.
Український вибір — закон, а не «поняття»
В умовах війни Україна особливо чітко усвідомлює:
👉 перемога на фронті неможлива без перемоги над корупцією та криміналом у тилу.
Саме тому суспільний запит сьогодні однозначний:
жодної недоторканності;
жодних «сірих зон»;
жодного депутатства «для прикриття».
Кожен мандат має бути мандатом довіри, а не індульгенцією.
Чому ця тема принципова
Тому що Росія десятиліттями будувала свою систему на зрощенні влади, криміналу та силових структур. Україна ж свідомо обирає інший шлях — європейський, де репутація важливіша за зв’язки, а закон — вищий за прізвища.
Кожен подібний кейс — це перевірка на зрілість суспільства. І Україна дедалі частіше цю перевірку проходить.
Підсумковий меседж
Україна — не країна «авторитетів».
Україна — країна громадян.
І влада тут має належати тим, хто служить суспільству, а не минулому.
