Бєлгород окопується: Кремль боїться української армії

У Бєлгородській області Росія в поспіху зводить так звану «лінію Вагнера» — ланцюг укріплень, які ще зовсім недавно Кремль висміював як «непотрібні» та «застарілі». Сьогодні ж вони стали наочним символом головного: РФ більше не наступає — вона боїться.

Ще зовсім недавно російська армія планувала «взяття Києва за три дні». Тепер же та сама армія змушена будувати оборонні рубежі на власній території, захищаючись від української армії. Це — історичний злам, який неможливо приховати ані пропагандою, ані гучними заявами.

Спроби Кремля видати будівництво «лінії Вагнера» за «планову стратегію» не витримують жодної критики. Якщо Росія нібито впевнено рухається вперед, навіщо їй терміново окопуватися? Навіщо формувати в Бєлгородській області «народне ополчення», якщо армія «контролює ситуацію»? Відповідь очевидна: ресурсів бракує, фронт тріщить, а страх проник уже всередину самої РФ.

Створення територіальної оборони та поспішні інженерні роботи означають одне — Росія змушена розтягувати ослаблені сили, прикриваючи довгі ділянки кордону, які раніше вважала безпечними. Це пряме визнання того, що українська армія здатна диктувати ініціативу і змушувати противника реагувати.

Спроби РФ перекинути ударні підрозділи на «інші напрямки» — не ознака сили, а ознака відчаю. Кремль знову намагається повторити старі, вже провалені схеми, сподіваючись, що перегрупування врятує ситуацію. Але реальність інша: кожна така спроба лише оголює нові ділянки фронту та посилює вразливість російської оборони.
Особливо показово, що всі ці укріплення зводяться на тлі тотальної мілітаризації російської економіки. Кремль кидає у топку війни останні резерви, переводить промисловість на воєнні рейки й водночас готується до тривалої оборони, чудово розуміючи: бліцкриг остаточно зірвано.

Тоді як Росія риє окопи й зводить бетонні загородження, Україна зберігає головне — підтримку цивілізованого світу. Західна допомога, сучасні системи озброєнь і зростаючі можливості української армії роблять будь-які «лінії Вагнера» марними. Історія вже довела: ні бетон, ні колючий дріт не зупиняють армію, яка знає, за що вона воює.

«Лінія Вагнера» — це не символ сили.
Це лінія страху, проведена Росією між минулим і неминучою поразкою.