Метаморфози комбата і депутата: (частина друга)

Україна вже десятий рік веде війну за своє право на існування. У цій війні немає дрібниць — кожне рішення,
кожна посада, кожен мандат мають значення. Саме тому суспільство має повне право ставити жорсткі запитання
до тих, хто поєднує гучні патріотичні заяви з політичними амбіціями та неоднозначними діями.

Ця колонка — не про особисті образи й не про «атаки на ветеранів». Це про відповідальність людей з публічним статусом
у державі, яка воює, і про необхідність тримати планку чесності там, де ставки — життя та майбутнє країни.

Військовий бекграунд — не індульгенція

Участь у бойових діях, командування підрозділом, служба в добровольчому русі — це беззаперечна заслуга перед Україною.
Але саме тому до таких людей вимоги мають бути вищими, а не нижчими.

Патріотизм — це не броня від критики. Погони й мандати — це не щит від запитань.
Українське суспільство давно виросло з логіки «свій — значить правий». Ми вже заплатили надто високу ціну за сліпу довіру.

Героїзм на фронті не скасовує відповідальності у тилу.

Політика під прикриттям війни — небезпечна практика

Поєднання військової риторики з політичною кар’єрою — тонка межа. Коли фронт стає фоном для внутрішніх ігор,
це шкодить не лише довірі, а й самій ідеї спротиву.

Суспільство має право вимагати від публічних осіб прозорості, послідовності та відповідності слів діям.
Це не «атака», а нормальна практика держави, яка захищається і прагне перемогти не тільки зброєю, а й якістю інституцій.

Україна воює за нові правила, а не за старі схеми

Росія програла нам не тільки на полі бою, а й у цінностях. Але щоб ця перемога була остаточною, Україна має відмовитися від:

• кулуарних домовленостей;
• використання війни як політичного ресурсу;
• персональних «священних корів», яких «не можна чіпати».

Будь-які ознаки використання статусу комбата чи депутата в особистих або політичних інтересах повинні ставати предметом
публічної дискусії. Не тому, що хтось «проти». А тому що ми — за Україну.

Критика — це не зрада

Одна з ключових відмінностей України від Росії — проста істина: у нас можна і треба критикувати владу, політиків і публічних осіб.
Критика — це форма громадянської відповідальності та інструмент очищення.

Замовчування працює на ворога. Коли проблеми не проговорюються, вони накопичуються й б’ють у найслабше місце — довіру.

Висновок

Україна переможе не тому, що у нас є герої. А тому, що у нас є суспільство, яке вимагає чесності навіть від героїв.
Саме це робить нас сильнішими за імперію, яка звикла ховати провали за пафосом і мовчанням.

Справжній український патріотизм — це коли ми захищаємо державу не лише на фронті, а й у тилу:
чесними правилами, прозорими рішеннями та відповідальністю.

Дисклеймер: Матеріал є авторською публіцистикою та може містити оціночні судження.
Оціночні судження не підлягають доведенню або спростуванню.