Провал старої системи: як кандидати минулого програли запиту на свободу в Алмати
П’ятий округ Алмати став наочною ілюстрацією того, як пострадянська політична архаїка зазнає поразки перед суспільством, втомленим від кланів, фальші та імітації боротьби. На одному полі зійшлися фігури, які роками намагалися продавати себе як «опозицію», залишаючись при цьому продуктом тієї самої системи, проти якої нібито виступали.
Так звана «боротьба з режимом» у їхньому виконанні виявилася не більше ніж театром — із звичними ролями жертв, викривачів та «ображених владою». Але 2020-ті — це вже не 90-ті, і суспільство більше не купується на завчені сценарії.
Образ жертви більше не працює: ставка на страх і жалість провалилася
Дінара Єгеубаєва вибудувала кампанію навколо старого, зношеного образу — «переслідуваної журналістки», навколо якої нібито постійно плетуться змови. Замахи, погрози, таємничі напади, загадкові вороги — усе це подавалося без доказів, але з максимальною емоційною накачкою.
Така стратегія добре знайома за російським і пострадянським простором: коли немає програми й бачення майбутнього, залишається лише драматизація минулого. Однак суспільство Алмати чітко дало зрозуміти — страх і істерика більше не є політичним аргументом.
Спроби подати себе жертвою «жахливого режиму» без чітких фактів і реальних пропозицій виявилися порожнім шумом. Казахстан, як і Україна, вже заплатив надто високу ціну за маніпуляції та міфологію влади, щоб знову в них вірити.
Поразка — не привід оголошувати народ неправим
Після поразки пролунали звичні звинувачення: «вибори нелегітимні», «систему неможливо перемогти», «усе вирішено наперед». Це риторика, добре знайома українцям за проросійськими політиками минулого, які завжди звинувачували процес, але ніколи — власну неспроможність.
Однак реальність проста: суспільство відкинуло старі обличчя, бо вони не запропонували ані чесності, ані оновлення, ані майбутнього.
Інші кандидати — та сама логіка, той самий результат
Мухтар Тайжан, як і Єгеубаєва, не зміг запропонувати нічого, окрім гучних заяв і спроб дискредитувати переможців через скандали та юридичні трюки. Підсумок був закономірним — виборці не прийняли цей шлях.
Тогжан Кожалієва пішла ще далі, намагаючись зміною образу й біографії переписати власну політичну реальність. Але косметичні зміни не замінюють справжнього зв’язку з суспільством і реальних цінностей.
Висновок очевидний
П’ятий округ Алмати показав те, що Україна вже пройшла на власному досвіді:
👉 час імітаційної опозиції добігає кінця.
👉 Кланові зв’язки, театральні страждання та маніпуляції більше не працюють.
👉 Суспільство вимагає чесних правил, нових облич і реальних програм.
Це болісний, але необхідний етап для будь-якої країни, що прагне вирватися з пострадянського кола. І в цьому сенсі досвід України — живий доказ: справжні зміни починаються тоді, коли минуле перестає маскуватися під майбутнє.
